Мармароські альпи 2013    


 Мармаросы

Отчет о походе по Карпатам Мармаросские Альпы, автор Мария Чех

Ідея походу в гори зародилась вже давно, та от втілилась лиш цього літа. Вперше про Мармароси я довідалась від подруги, котра вже була тут. Її фото та розповіді викликали цікавість та бажання більше дізнатись про цю місцину. Чим більше знаходила відомостей, тим дужче хотілось почати знайомство із горами саме із цієї місцини! Ось таким чином, ще на новорічні свята вирішилось питання "Куди йти", а трішки згодом й питання "З ким йти". Заяква на участь у поході подана, підтвердження отримане, пора збирать спорядження й чекати літа... Пригоди почались ще у Вінниці! Як виявилось, я вмію швиденько так бігать із повнісіньким рюкзаком! особливо коли на табло сплутані номери колій, й мій потяг виявляється на іншій колії й відправляється за хвилину!...Похід на межі зриву...ааа... Пощастило. Встигла. Відпустка врятована. 10-ти годинна мандрівка потягом й я у Івано-Франківську, ще парочка годин й 1-й день походу починається :)

О 8.30 збираємось біля центрального входу у ж/д вокзал звідки прямуємо до буса, де знайомимось із нашим інструктором, розбираємо харчі та спорядження, кому якого не вистачає, пакуємось й виїзжаємо!

Доречі, у клубу  можна орендувати спорядження, що є великий "+" :)

 

Біля с.Ділове недалечко від Рахова робимо зупинку, адже тут  знаходиться Географічний Центр Європи (по одній із версій звичайно).

Географический центр Европы

Хто купує сувеніри, хто фотографується, а хто просто насолоджується видами навколо  й далі в путь.

Й ось ми прибули до першої точки нашого маршруту- с.Ділове. Реєстрація у прикордонників пройдена досить швидко, настрій у всіх відмінний, дощик думав-думав та й передумав пускатись... Ну що ж, В Путь!

Наш шлях пролягає по широкій дорозі вздовж Білого потоку. Бурхлива ріка, могутні дерева, повітр"я, спів птахів, те все зачаровує + гарна компанія, що ще треба? Ось так прямуємо,милуємось робимо зупинки, фотографуємось й знаходимо гарну місцину для обіду.

Зазвичай першими в їжу йдуть продукти котрі залишились із дороги, хліб, консерви. Деколи буває на такі обідні перекуси й чайок. Та цього разу були шоковані всі включно із інструкторами... У нас бува Чай, не просто чай. А купа відбірних сортів китайського чаю, а у комплект до нього йшов Китайський Фарфоровий Сервіз! Хто б міг подумати, що майже всі наступні сніданки/вечері в нас будуть починатися із чайної церемонії! (ексклюзив від Геннадія із Москви).

Чайный сервиз в походе

Час не чекає, ми знову в дорозі. Білий потік порадував нас водопадом в якому навіть деякі учасники нашої групи скупались та парочкою переходів у брід. На одному із яких я примудрилась трішки протестувати свої боти, ніжки сухі - добре.

Водопад Мармаросы.

Маша Чех в походе

Ще трішки часу й ми на місці першої ночівлі. Полонина Обніж ( 905 м над р.м.). Тільки но ми завітали на полонину як пустився дощ, який ми перечекали у будиночку. Не минуло й 20 хвилин, як ми вже милувались веселкою й вибирались із своєї схованки :) А далі ставили палатки, збирали дрова, готували вечерю й більш детально знайомились. Ось власне наша невеличка група: Вася та Саша наші кльові інструктори; із Санкт-Петербурга до нас приїхав Стас, а із ним Яна із Дніпропетровська; весела компанія із Москви у складі Сергія, Михайла та Геннадія; а також Влад із Артемівська, Богдан із Кіровограда + Я із Вінниці :) Вечір видався цікавий та насичений, як і весь день. Перша ночівля в горах, довгоочікуваний релакс...

Маша Чех в походе  Поход Карпаты

А от 2-й день у мене та Богдана почавсь раніше ніж у інших, ми чергові по кухні сьогодні. Зате бонусом стала справжня Заварна Кава! За те Величезне Дякую Васі ;) Сніданок, чайок й знову в путь, до вершин...

Поход Карпаты.

Поход Карпаты

Наша ночівля сьогодні запланована на полонині Лисича. Рушаючи дорогою через ліс поволі виходимо на відкриті простори...гарно. Вже в обід ми були на місці нашої ночівлі, а далі був власне обід, чай, відпочинок...

Вася запропонував сходить у радіалку на г.Берлебашка ( 1733м ), всі бажаючі озброюються треккінгови палками, флісами(адже там вітряно) й вперед. Схили виявились крутими й палки були дуже навіть доречні, особливо на спуску :) Із вершини відкривається чудовий вид на сусідню гору Петрос Мармароський ( 1780м ), вдалині видніється найвища вершина України - Говерла ( 2061м ), а недалеко від неї г.Петрос Чорногорський ( 2020м ). Милувались видами, слухали передзвін дзвіночків овечок, що паслись біля підніжжя гори на полонині, звичайно робили фото й тут ідилії прийшов кінець, грім! Почали спуск, доки його завершили грому вже як і небувало. Дякуючи радіалці освоєні підйом/спуск траверсом, можна сказати теорія закріплена на практиці :)

Петрос Мармарош

Петрос Мармароський (1780м)

Петрос Мармарош.

Петрос Мармарош

Повернувшись готуємо вечерю, звичайно пригощаємось китайським чаєм, спілкуємось та вечеряємо. Тут до нас завітали лісники, чи то пак ми до них. Перевірили документи, зібрали лісовий збір й кожен продовжив займатись своїми справами. Частина групи ночувала в будиночку лісників, інші в палатках. Відбій був ранній, так як наступного дня нас чекав складний підйом на г.Піп Іван Мармароський (ПІМ).

Ранок у горах, то чудово. Починається новий день, який обіцяє багато вражень та подій. А починається він із вже традиційної Кави. В буденному житті, каву я вживаю рідко, а щоб вранці, то взагалі велика рідкість! А потім як завжди чай та сніданок. Перед виходом, Вася показує нам на карті шлях, який маємо пройти. Не віриться, що те осилимо за один день. Рушаємо трішки запізно, ніж мали б.

 Мармаросы

Недалеко біля джерела робимо зупинку, остання можливість набрати води для переходу, наступне джерело аж після спуску з ПІМа. Прямували по дорозі, набирали по трошки висоту доки не підійшли до підніжжя ПІМа. Підйом був у 2 етапи: здолавши більш пологий схил у нас був привал, а далі нас чекав крутий підйом на перед вершину гори. Добре, що то був 3-й день, організм вже майже звик до навантажень. Ось так, крок за кроком, крок за кроком й ми на Вершині. Чудові види, вітання від Васі, групове фото й відпочинок :) ляпота

 Мармаросы

привал перед крутим підйомом

 Мармаросы

вид на вершину г.Піп Іван Мармароський (ПІМ)

 Мармаросы

привал, вид на г.Петрос Мармароський

 Мармаросы

вид із вершини ПІМа :)

 Мармаросы.

 Мармаросы.

 Мармаросы

Далі нас чекає спуск, не менш захопливий чим підйом. Спускаючись мали нагоду спостерігати невеличке озеро із моторошною назвою Криваве. На черговому привалі зустріли українських прикордонників. Поспілкувались, відпочили й кожен рушив своїм шляхом, вони пильнувати кордон, а ми шукати місцину для обіду... Та місце ночівлі було в нас одне й теж, будиночок прикордонної служби. Та до того, ще далеко, на черзі спуск та обід. Швиденько перекусивши рушаємо далі... А далі лісова дорога й прохолода. На одному із поворотів зустрічаємо, ще одну групу туристів. Й тут хто перший до будиночка прикордонників, того козирні місця :) Наші хлопці спритніші й файніші, козирні місця наші :) А далі як завжди готування вечері, сьогодні в меню супчик, релакс й небо рясно всипане зірками. Ніч, навколо ні душі, всі сплять й зорі... Трошки помилувавшись і я відправляюсь у обійми сну.

 Мармаросы

музичний супровід від карпатських овечок, 3-й день, вечір

4-й день, вже звичний ранній підйом, традиційна кава, сніданок та чай. То був мабуть єдиний прийом їжі коли залишилась каша. Із слів наших інструкторів, у них вперше група із таким апетитом, а він був дійсно хорошим, часом навіть дуже :) Та вже на 2 чи 3 привалі ми підкріплювались шоколадом й сушеними бананами, які до речі стали особисто для мене відкриття, кльова річ :)

Сьогодні наш шлях пролягав через ліса та полонини, а ще ми побували біля так званих Скель Смерті. Майже вертикальні стіни отримали таку назву через чарівну й рідкісну квітку Едельвейс, котрій полюбились лиш такі неприступні місця. Багато відчайдухів позбулись там життя, збираючи ті рідкісні квіти. От і прозвали в народі ту місцину Скалами Смерті. А по той бік кордону манить до себе велична Фаркау (1958м) недалеко від неї г. Михайлекул (1918м).

 Скалы смерти

По обіді почав накрапати дощик, небо затягувало хмарами, нічого доброго те не віщувало. Не пройшло й півгодини, як дощ добряче набрав сили... й тут нам пощастило надибати колибу пастухів. Було вирішено попроситись перечекати дощ, що ми благополучно зробили. Ми виявились не єдиними хто там переховувався від дощу.

У справжній автентичній колибі недалеко від кордону України із Румунією ми зустріли французького режисера, котрий вже 3-й рік знімає фільм про мультикультурність Українських Карпат, їх звичаї та побут. Планується, що у 2014р фільм побачить світ й почне своє фестивальне життя. Як ми дізнались про все це, й про те що то є французи? Дуже просто, адже у нашій команді є викладач французької мови :) Дощ вщухає, газди повертаються до колиби, нам час йти далі.

Дійшовши до наступної колиби вирішуємо недалеко ставати табором, адже поряд джерело та й дощик не думає припинятися. Скориставшись паузою встигаємо поставити палатку доки дощик затих, натягуємо тент й далі вечірні клопоти: хто по дрова, хто по воду, а хто купувать у колибі овече молоко. А далі як завжди, спілкуємось, чаюємо, вечеряємо. Черговий день добігає свого кінця.

5-й день почався із раннього підйому, подвійної кави, сніданку та швиденького збору палаток й тенту. Вийшли хутко, адже сьогодні нас чекає підйом на єдиний двох тисячник цього маршруту - Піп Іван Чорногорський (2020м). Дорога починалась у лісі, виходила на полонини й знову ховалась у ліс. А там на нас чекали бонуси, чорниці. У лісі зробили привал, треба поповнити запаси води, адже наступне джерело буде аж після спуску із г.Піп Іван Чорногорський, а на неї ще й піднятись треба. Частина групи до джерела, інші на полювання - чорниці збирати й смакувати...

 Мармаросы поход

Чорниць поїли, водичку набрали пора йти, а шлях наш пролягає через могутні ліси які переходять у чагарники альпійської сосни. Оку відкриваються чарівні види.

 Мармаросы поход

Далі прямуємо через зарослі альпійської сосни, котра має особливість стелитися по землі, що дозволяє їй існувати на таких висотах. Із підйомом альпійська сосна змінюється ялівцем (можжевельником), а той натомість поступається місцем камінню.

Остання велика гора на нашому маршруті, останній підйом та ще й по камінню. Фінальний ривок дався важкувато, та все таки я його осилила. А на вершині краса й чудові краєвиди.

Гора Піп Іван Чорногорський знаменита своєю Астрономічно-Метеорологічною Обсерваторією інша назва "Білий слон". Поляки з нуля побудували "Білого слона" в 1936-1938 роках для вчених Варшавського університету. Коли почалась Друга світова війна, вони вивезли все цінне обладнання.

Обсерваторія перейшла у власність СРСР. До червня 1941 року тут ще велись метеорологічні спостереження. Потім закинули. Завдяки старанням та ентузіазму керівництва Карпацького та Варшавського університетів вдалось переконати чиновників Євросоюзу в необхідності відновлення Обсерваторії. Так вже цього року обіцяють відновити дах будівлі, а із 2015 року вона одержить нове життя.

На вершині пройшов наш обід, тут до речі ще знаходиться капличка та великі дерев"яні столи та лави.

 Мармаросы поход.

 Мармаросы поход.

 Мармаросы поход.

 Мармаросы поход

 Мармаросы поход

На вершині наш колектив збільшився аж на 2 персони :) На спуску й аж до колиби нас супроводжували 2 гарні песика.

 Мармаросы поход

Далі наша зупинка на вершині гори Вухатий Камінь (1864м), яка має багато чудернацьких кам"яних брил з яких відкривається гарний вид на Чорногірський хребет. Поблизу розташована гора Смотрич (1898м).

 Мармаросы поход.

 Мармаросы поход.

 Мармаросы поход

Спуск не менш захопливий, аніж підйом й як на мене легший. На черзі водні процедури, себто водоспад! Яка то насолода в кінці треку освіжитись у тих бурхливих водах, втому зняло як рукою. Й тут грім знову нас підганяє, рушаємо скоріше через ліс та й до колиби... Ця колиба дуже відрізняється від тієї, що ми надибали в горах. Вона якби то сказати, окультурена й заточена під туристів. Купуємо смачні сувеніри додому та спускаємось далі у село. Там нас і наздогнав дощик.

Докупили продукти, трішки перечекали дощик, й за селом розбили табір на березі річки. Приємні верічні клопоти, вечеря, спілкування та відбій, посидіти біля вогнища в останній вечір завадив дощ...

 Мармаросы поход

Останній день почався пізніше ніж звичайно, адже нам немає куди поспішати. Неспішно снідаємо, збираємось, спілкуємось, насолоджуємось останніми годинами карпатської краси. А в голові лиш одна думка, я хочу назад!

Близько 12.00 за нами приїхав бус, й із ним прийшло усвідомлення, що наша пригода добігла свого кінця. По дорозі із с.Дземброня до Івано-Франківська робимо дві зупиночки, біля пивоварні та біля пасіки, бажаючі купуюсь смачні гостинці. Дорога довга, за вікном то пейзажі гір, то карпатські села й багато людей у вишиванках, адже сьогодні Свято Петра й Павла. Ось ми вже вїзжаємо у Франківсь, ще хвильку й ми на місці нашої першої зустрічі. Не прощаємось, а кажемо до побачення ;)

То був мій перший похід, та точно не останній похід. Я обов'язково повернусь!

Автор: Маша Чех, г. Винница

Фото: Маша Чех, Александр Кушнарев, Станислав Белый, Вася Лецин